ІСТОРІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Історія Збройних Сил незалежної України бере свій відлік від 6 грудня 1991 року. Саме цього дня Верховна Рада прийняла Закони України: "Про оборону України", "Про Збройні Сили України". Відтак у незалежній державі з`явилась правова основа для формування власної армії. Прийняття даних законів, а згодом цілого пакету документів з військових питань, які визначили воєнну політику держави на осяжну перспективу, було необхідним і своєчасним кроком. Адже після розпаду Радянського Союзу та проголошення у 1991 році незалежності Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі. На її території дислокувались чотири повнокровних загальновійськових і одна танкова армії, чотири повітряних армії, один армійський та три корпуси ППО, Чорноморський флот. До цього слід додати стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армії та важкі бомбардувальні дивізії. Арсенал такого угруповання складав 6,5 тисяч танків, більше 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 бойових літаків, понад 1600 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет тощо. Особовий склад нарахував близько 780 тисяч чоловік. Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, аж ніяк не відповідало миролюбивому зовнішньо-політичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини. Тому першочерговими завданнями Міністерства оборони України постало скорочення військових формувань та техніки до необхідного рівня, приведення їх організаційно-штатної структури та дислокації у відповідність до нових умов, розробка програми будівництва Збройних Сил України. Безпрецедентним стало рішенням держави про без`ядерний статус та ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу. Одночасно скорочувались і звичайні озброєння. Ці заходи проводились відкрито, у відповідності з міжнародними договорами та під міжнародним контролем. І вже у листопаді 1995 року Україна виконала свої зобов`язання та привела граничний рівень техніки та озброєння у відповідність з положеннями Договору про звичайні Збройні Сили і озброєнню у Європі. З перших місяців формування українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота по створенню моделі Збройних Сил, як б відповідала вимогам сьогодення. Армія має бути оптимальною за чисельністю, мобільною, всебічно оснащеною, з урахуванням принципу оборонної достатності, економічних можливостей держави, постійно підтримувати рівень необхідної боєготовності та боєздатності, бути гарантом територіальної цілісності та незалежності держави. Всі ці параметри знайшли своє відображення у Державній програмі будівництва та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, яку Президент України затвердив своїм Указом у січні 1997 року.